Консерватор
Консерватор
Загострення протиріч всередині американського суспільства можна впевнено назвати трендом, який характеризує внутрішньоамериканську політику щонайменше останнього року. Все частіше говорять про протистояння лібералів і консерваторів у кількох ключових розрізах: по-перше мова про протистояння вуличних масових рухів, і у цій справі ліберальні кола максимально абсорбували в США ліворадикалів та "зелених", у той же час, як консерватори у вуличній політиці спираються на ультраправих з Alt-Right рухів, лібертаріанських та християнських організацій. Попри постійність масових протестів, які супроводжують ледве не кожні вибори Президента в США, нині ситуація ризикує видатися особливо гострою. Прояви вуличного насилля у Берклі та Шарлотсвіллі лише вінчають собою той великий конфлікт, у який очевидно нині входять громадяни США. Разом з тим, саме після подій у Шарлоттсвіллі на це питання звернули велику увагу і поза штатами. Досі більшість мейнстрімних медіа часто пов'язували це внутрішнє напруження в США саме обранням і президентством Дональда Трампа, однак, детальніший розгляд подій дає зрозуміти прямо протилежне: обрання кандидата, що спирається на правоконсервативні ідеї є прямим наслідком жорсткої поляризації суспільства, яке почалося ще за правління Барака Обами.

За даними авторитетної дослідницької організації Pew Research Center, нині розрив в ідеологічних питаннях між медіанними виборцем-демократом і виборцем-республіканцем як ніколи великий. Це означає в першу чергу готовність обох таборів конфліктувати по цілому ряду питань, а найбільш радикальні прихильники обох течій вже нерідко демонстрували фізичне насилля один відносно іншого, як це сталося, наприклад, у Беркліцьогоріч. Великою мірою це розділення всередині суспільства було наслідком і економічних факторів, однак фатальне значення відіграли позаекономічні фактори і питання державної політики президента-демократа, особливо у питаннях гострих для консервативних виборців: питання незаконних мігрантів, меншин та високих податків. Поляризація суспільства в США набуває яскравих рис у розгляді кількох гострих питань:

1
питання історичної спадщини Конфедерації південних штатів і ставлення до культурного наративу Півдня, до мілітарної чи пацифістської культури в суспільстві, фактично сюди можна додати і питання про вільний обіг зброї
2
питання міграційної політики держави і ставлення до масового переселення іноземців у США, фактично у ці ж явища варто додати і дихотомію націоналізм/космополітизм
3
питання соціальних гарантій та медичного забезпечення за кошт держави (сюди ж варто віднести і питання зниження податків)
4
питання щодо основ публічної політики в США, ролі релігійних факторів у суспільстві та питання пов'язані з радикальним фемінізмом і сексуальними меншинами.

Врешті, ніколи ще ми не мали за останні десятиріччя одночасного загострення цих дійсно фундаментальних питань, відповідь на які значною мірою сформує зовнішнє обличчя США щонайменше на кілька наступних десятиліть. Сам Дональд Трамп став цікавим "поворотом" для самого американського консерватизму (при тому, що він де-факто сам по собі класичним консерватором не є): хоча загострення протиріч у суспільстві і зумовлене багато у чому економічними факторами (безробіття, фінансова криза 2008 року тощо), однак саме воно проходить в основному не навколо економічних питань, а навколо тематики, пов'язаної з ідентичністю і культурою. При чому, значною мірою велика увага до фактору ідентичності була спровокована саме демократами, у той же час як класичні еліти Республіканської партії США все ще будували свою ключову риторику довкола економіки і особливо питання податків. Трамп був нетиповим кандидатом саме тому, що зробив натяки на питання ідентичності, певною мірою табуйовані серед елітної частини Республіканців США. Питання ідентичності, підняті в американському дискурсі найчастіше з ліберальних позицій критикувалися неоконсерваторами з позицій економічної доцільності і раціональності. У той же час, всередині самих консерваторів питання ідентичності та консервативної культури потрапили до рук маргінальної частини політикуму - палеоконсерваторів та націоналістів. Частково і це також змусило посунутися "вправо" традиційного виборця консераторів, який, на відміну від еліт, усе ще стурбований питанням збереження ідентичності. Поглиблює конфлікт і поляризоване ставлення обох таборів до інститутів суспільства: у той час як дії поліції та Армії США у більшості випадків підтримуються виборцем Республіканців, до силовиків існує велика недовіра з боку демократів, і особливо до поліції, якій часто закидають расизм чи необґрунтоване насилля. Схожа ситуація з медіа: виборець-демократ довіряє більшості мейнстрімних медіа в США, у той же час, як з числа десятьох найбільших медіа країни консерватори довіряють лише The Blaze і The Wall Street Journal. Різне ставлення і до академічних еліт: демократи як правило лояльніші до університетської професури, якій консерватори часто закидають просування лівих ідей. Таким чином, конфлікт всередині американського суспільства ризикує стати доволі видовищним і запеклим, адже розподіл тепер вже не є справою лише еліт, значно яскраво загострюються протиріччя і в середовищі простих громадян. Коли чекати виплеску цієї протестної енергії на вулиці і на перші шпальти газет? Залишимо це питання відкритим.

Головним трендом наступної Президентської кампанії має стати радикалізація повістки Демократичної партії США. Від глянцевого стилю Х. Клінтон, яка все-таки старалася охопити політичний мейнстрім, очевидно, відмовились вже давно і нині чекають нову зірку виборів, подібну до Б. Обами. Внутрішньопартійні еліти Демократичної партії, схоже, готові йти на акцентування на проблемах ідентичності в суспільстві, що навряд чи пройде в суспільстві безслідно. Дві ключових лінії передвиборчої критики Д. Трампа – співпраця з РФ і звинувачення його у расизмі та сексизмі ризикують не дожити до наступних виборів. У той же час, ряд колумністів та коментаторів відзначають, як розвалюється звинувачення і руйнуються на очах останні шанси довести реальну підтримку Трампа з боку РФ, взамін на будь-які поступки з його боку. Таким чином, ключовою рисою демократів ризикує стати повістка, складена суто з питань ідентичності, якою намагатимуться зіштовхнути Д. Трампа з крісла Президента США.

Так чи інакше, демократи найближчим часом вже не стануть тими демократами, за яких ще 20-30 років тому назад масово голосували навіть у південних штатах США. Це «старе покоління» демократів значно менше звертало увагу на питання неекономічного характеру – права мігрантів, питання одностатевих шлюбів та інші підкреслено контраверсійні теми. Неоліберальній політиці Демократичної партії поклало край обрання Б. Обами – молодого і перспективного, однак за американськими мірками радикального кандидата, якого часто звинувачували у соціалістичних ухилах. Поза всіляким суспільним консенсусом у США демократичними силами були легалізовані одностатеві шлюби, що значно мобілізувало консервативний електорат. Так само загострилась недовіра до Демократичної партії через збільшення рівня безробіття в країні та збільшення податків. Критика за недостатню увагу демократів до економічних питань у наступному виборчому циклі стане козирем в руках консервативних сил. У той же час, можна очікувати, що Д. Трамп принципово змінить риторику порівняно з своїм попереднім висуванням у Президенти і приділить значно меншу увагу питанням ідентичності, міграції, історичної пам'яті та акцентуватиме на економічних факторах, підкреслюватиме перш за все успіхи у поверненні інвестицій до США та зниження рівня безробіття. Зовнішня політика так само має стати козирем в руках Республіканської партії, зважаючи на неоконсервативні еліти, які професійно займається нею від імені Дональда Трампа.

Найбільша суперечка, яка має розгорнутись під час наступних виборів Президента США, очевидно, буде суперечкою лівих і правих сил, навіть інституційно ніяк не пов'язаних з самими партіями-гегемонами, однак вже готових до участі у вуличній політиці.

Ще однією історією, що підігріє пристрасті підкреслить існуючий конфлікт в американському шоу-бізнесі навколо скандальних домагань з боку режисера Гарві Вайнштайна, Кевіна Спейсі та ще десятків відомих чоловіків, у яких їх звинуватили жінки з шоубізу – актриси, секретарки, стажерки та просто жінки, які колись попалися на око зірок. Частково, це результат діяльності феміністичного руху, який мав вдарити по Трампові та його оточенню (адже ліволіберальні активісти вже давно закріпили за Республіканською партією і особливо консерваторами імідж сексистів), однак в результаті вдарило в першу чергу по «своїх» - постраждали від звинувачень у харрасменті зірки та публічні особи, що декларували прихильність Демократичній партії, іноді навіть про-феміністи та особи близькі до верхівки Демпартії. Зокрема, слід згадати самого Вайнштейна, який був близьким другом чети Клінтонів ще з 1990х, і вносив у виборчі фонди Демократичної партії ще з тих часів чималі суми. При цьому, реального удару іміджу Республіканців ситуація з хвилею звинувачень у харрасменті не принесла.

Чи загрожує серйозний конфлікт США у наступні роки? Скоріше за все так, бо будь-яка суперечка про гендерні, етнічні чи ціннісні питання у американському суспільстві здатні спровокувати насилля нечуваних масштабів – варто згадати ті ж самі Фергюссон, Шарлоттсвіль, Берклі та ще цілий ряд американських містечок, де відбувались останнім часом сутички за участю лівих і правих активістів. Палеоконсервативний ресурс The American Conservative вустами популярного ідеолога палеоконсерваторів П.Бьюкенена навіть встиг охрестити події в Шарлоттсвіллі початком нової Громадянської війни в США. Як би не було, ми спостерігаємо впевнену тенденцію: готовність виходити на вулиці і брати участь у масових заворушеннях серед американських громадян не зменшується.

Як би не було, ми спостерігаємо впевнену тенденцію: готовність виходити на вулиці і брати участь у масових заворушеннях серед американських громадян не зменшується.