Консерватор
Консерватор

ПРАВО ЛІВОЗАХИСНИКИ:
ВИБІРКОВА AMNESTY-Я

Лицемірство - чисте зло. Це зрозуміло навіть не релігійним людям. Обслуговування корисливої мети під ширмою "загальнолюдських цінностей" викликає особливу відразу. Сьогодні, як ніколи раніше, в Україні активізувалися різного штибу "правозахисники" з числа фондів та організацій, котрі фінансуються переважно з-за кордону. Проте яке і чиє ж "право" захищають ці структури? У цьому й спробуємо розібратися. В інформаційному просторі України стала дуже помітною діяльність так званої «правозахисної» організації Amnesty International (далі - AI). Здавалося б, правозахисна діяльність - це благородна справа, а люди, котрі намагаються протистояти порушенням прав та свобод людини у таких складних умовах, як держава Україна, мають викликати щире захоплення. Проте не все так просто. І приклад АІ можна вважати хрестоматійним для розуміння межі між правозахисною діяльністю та політичним змаганням.

«

Закордонна критика

27 жовтня AІ опублікувала звіт, в якому було заявлено, що Ізраїль обмежує доступ палестинських арабів до водних ресурсів. У звіті стверджується, що Ізраїль тримає під своїм повним контролем загальні водні ресурси і проводить дискримінаційну політику стосовно палестинців. У АІ стверджують, що вода в палестинській трубі практично закінчилася, і хто в цьому винен - абсолютно ясно. На думку миротворців, з розташованого в Юдеї та Самарії гірського водоносного шару арабам дістається лише 20% води, а до прикордонної річки Йордан палестинців взагалі не підпускають.

"Наша головна рекомендація ізраїльській владі полягає в тому, що вони зобов'язані відкрити палестинцям доступ до водних джерел, - говорить представник Amnesty International в Ізраїлі Донателла Ровера. - Ці ресурси загальні і ділити їх потрібно чесно. Ми також рекомендуємо міжнародним спонсорам звертати більше увагу на перепони , які ізраїльська влада ставлять на шляху нових проектів по використанню води".

За даними Amnesty International, 450.000 єврейських поселенців споживають води більше, ніж 2,3 мільйона палестинців. На одного араба доводиться до 70 літрів води в день, а кожному єврею дістається понад 300 літрів. У деяких же селах сектора Гази жителі можуть розраховувати лише на 20 літрів брудної води в день. При цьому, як зазначають у АІ, в єврейських поселенців, які проживають в Юдеї та Самарії, "в порушення норм міжнародного права, є ферми, на яких практикується інтенсивна іригація, є пишні сади і плавальні басейни". Навчені ж гірким досвідом комісії Голдстона ізраїльтяни вирішили на цей раз дати правозахисникам розгорнуту відповідь. За даними Управління водних ресурсів Ізраїлю, жахлива картина, намальована правозахисниками Amnesty International, далека від дійсності. Співробітники управління знають точно, скільки води споживають палестинці і якої якості - адже Газа, як і багато районів Юдеї і Самарії, велику частину необхідної людям рідини отримує з Ізраїлю. Про цей факт автори звіту (АІ, - ред.) згадати чомусь забули. А цифри вражають: ізраїльтянам за допомогою водозберігаючих технологій вдалося скоротити споживання води більш ніж в три рази. Палестинці ж, які отримують воду в рамках гуманітарної допомоги, труби не латають, і споживання у них зростає рік від року.

Подібні маніпуляції трапилися й у 2014 році, коли АІ випустила звіт про палестинських арабів, які померли в таборі Ярмук в Сирії. Порівнюючи дану доповідь та його останній (на той час) звіт, що стосувався Ізраїлю, неважко помітити, у якому світлі АІ показує Ізраїль. У сирійському таборі, за повідомленнями АІ з Єгипту та інших арабських країн, жертвами стають лише статистичні дані. У додатку перераховуються їхні імена, але сам звіт не дає докладних відомостей щодо серйозних обставин їх смерті. Лише тоді, коли звинувачують Ізраїль, жертви є гуманізованими – інколи більше трьох сторінок присвячується описанню обставин загибелі однієї людини, а також фотографії та інтерв'ю з їх нещасними членами сім'ї. Виснуваючи з наведеної вище інформації, виникає логічне риторичне запитання, чиї права в таких випадках захищає АІ?

Окрім всього сказаного вище, на нашу думку, варто звернути увагу на статтю « HOW AMNESTY INTERNATIONAL SUPPRESSES FREE SPEECH» відомого ізраїльського юриста, професора Гарвардського університету, Алана Дершовіца. Вчений описує свій візит у Колумбію на запрошення тамтешнього представництва АІ. Дершовіц акцентує увагу на принциповому небажанні представників АІ сприймати його точку зору щодо проблеми врегулювання ізраїльсько-арабсько-палестинської проблеми, що супроводжувалося приниженнями вченого та намаганнями затаврувати його «сіоністом».

«That is the nature of open dialogue that Amnesty International claims to champion — except when it comes to their own organization, in which case it tries to censor speech critical of its policies (Таким є характер відкритого діалогу, який декларує Amnesty International, за винятком випадків, коли мова йде про їхню власну організацію, і в цьому випадку вони намагаються цензурувати все, що пов'язане з критикою їхньої організації)», - таким чином Дершковіц характеризує «готовність» АІ до діалогу.

Загалом професор зауважує ряд «прогалин» у доповідях АІ, котрі ще дужче посилюють враження від ситуації зі звітамим про «водну проблему» та сирійські табори, про які говорилося раніше.

«Amnesty International has become an apologist for terrorism and an enemy of democracy. Its failed effort to stifle my free speech and the rights of Columbia students to listen to me is symbolic of what a once great organization has become: a cheerleader for human wrongs rather than human rights (Amnesty International стала апологетом тероризму і ворогом демократії. Її невдала спроба задушити мою свободу слова і права студентів Колумбії слухати мене символізує те, у що перетворилася колись дійсно видатна організація: вболівальник за людські відхилення, а не права людини)», - отак невтішно у своїй статті підсумовує діяльність АІ Алан Дершковіц.

Крім Ізраїлю не найкращі спогади про «правозахисну» діяльність АІ залишилися також у ряду інших держав:

  • Шрі-Ланка - відомий випадок цькування національної збірної команди з крікету на чемпіонаті світу 2007 року, в ході якої уряд Шрі-Ланки звинуватив АІ у підтримці терористичної організації «Тигри визволення Таміл-Ілама»;
  • США – доповідачі з АІ таврували сумнозвісну в'язницю для терористів уГуантанамо«сучаснимГУЛАГом»,нащожурналіст із видання «Тhe New York Post» доречно зауважив: «Maybe the people who work at Amnesty International really do think that the imprisonment of 600 certain or suspected terrorists is tantamount to the imprisonment of 25 million slaves. The case of Amnesty International proves that well-meaning people can make morality their life's work and still be little more than moral idiots».
  • ДР Конго;
  • КНР;
  • Пакистан;
  • Росія;
  • В'єтнам;
Плюс до всього – конфлікт із Католицькою Церквою, суть якого полягає у тому, що АІ запропонували легалізувати аборти у випадках зґвалтування або інцесту. Наслідком стало «остаточне прощавай» для АІ зі сторони Риму, який до того активно підтримував та фінансував організацію.
Troubled Waters Palestinians denied fair access to water

«

Україна

Діяльність АІ в Україні почала викликати сумніви вже давно, але позаминулого року в «правозахисників», очевидно, трапилося «весняне загострення». Справа у тім, що 9 травня 2017 року на офіційному сайті української філії АІ з'явилося повідомлення наступного змісту:

«Сьогодні в Україні відбулись затримання мирних демонстрантів через ненасильницьке використання радянської символіки. Ми вважаємо, що українська влада зобов'язана забезпечити свободу слова і свободу мирних зібрань для всіх громадян. Заборона символіки, пов'язаної з комуністичною партією і радянським минулим (прийняті в травні 2015 р. закони про «декомунізації») є порушенням права на свободу вираження, а затримання мирних демонстрантів є кроком в обмеженні свободи вираження і мирних зібрань з боку української влади».

«Ненасильницьке використання радянської символіки», «заборона символіки, пов'язаної з комуністичною партією ... є порушенням права на свободу вираження». Особисто у мене складається враження, що цей матеріал писала людина, яка, скоріше за все, не знає географічного розташування України навіть.

Нам відомі також легенди від АІ про катівні СБУ, докази існування яких випаровуються разом із тим, коли закінчується дія галюциногенів на мізки АІ, перепрошую. До речі, про наркотики. Наполегливо рекомендую всім ознайомитися із матеріалом, опублікованим АІ спільно з Humans Rights Watch, що зветься «Тебе не існує». Слідом за «душе роздираючою» історією невідомого Вадима, з якої починається матеріал, можна сприйняти багато цікавих словосполучень, котрими послуговуються «правозахисники». Далі – тільки питання які не потребують відповіді. На сторінці номер 3 спостерігаємо наступний, так би мовити, етюд:

«У самопроголошених Донецькій народній республіці (ДНР) і Луганській народній республіці (ЛНР) місцеві правоохоронні органи працюють без жодних обмежень та стримувань, незаконно заарештовують людей та тримають їх під вартою у власних місцях утримання. Чотирьох затриманих, чиї випадки були задокументовані Amnesty International і Human Rights Watch, було свого часу доправлено до слідчого ізолятора, де двом із них дозволили зв'язатися з адвокатом, але загалом відсутність принципу верховенства закону на підконтрольних сепаратистам територіях порушує права ув'язнених, позбавляючи їх будь-яких важелів законного та ефективного впливу на ситуацію».

Які, прости Господи, «правоохоронні органи» можуть бути у бойовиків із ЛДНР? Які «слідчі ізолятори»? «Адвокати»? Про які «важелі законного та ефективного впливу на ситуацію» вони говорять, коли мають на увазі сучасний Донецьк та Луганськ?

Наступна сторінка: «Amnesty International і Human Rights Watch закликають український уряд і фактичну владу самопроголошених ДНР і ЛНР». Тобто як це «закликають»? Наші «правозахисники» вживають словосполучення «український уряд» та оце от все, що слідує далі у тексті, як рівнозначні, я маю на увазі, що АІ ототожнюють наш уряд і сепаратистів.

Сторінка номер 6: «Під час виконання спільної місії Amnesty International і Human Rights Watch зустрілися із представником Уповноваженої(!) з прав людини в ДНР(!!!). Делегати організацій хоті- ли також зустрітися із представниками фактичної прокуратури(!), але їм відмовили в зустрічі».

Якщо відверто, такі речі просто не піддаються раціональному осягненню. Вважаю, що продовжувати ґвалтувати собі мозок літературними експериментами АІ не є доцільним, адже неозброєним оком видно, що там суцільна, перепрошую, «діалектика».

Що ж все-таки захищає Amnesty International?

P.S. Доповідь Human Rights Watch від 4 вересня 2014 року називається: «Україна: повстанці затримують та катують мирних жителів» (слово «повстанці» для найменування бойовиків ЛДНР «правозахисники» використовують часто).

На сторінці у Фейсбук АІ розміщений запис від 17 травня 2018 року, до якого прикріплене відео з дівчиною, котра є активісткою АІ, яка постійно повторює: «Rebel. Love...». Судячи з того, кого в АІ іменують «повстанцями», страшно припустити, що дівчина має на увазі під словом «любов».
Директор Amnesty International Ukraine Оксана Покальчук в інтерв'ю для "Цензор.НЕТ"
Директор Amnesty International Ukraine Оксана Покальчук в інтерв'ю для "Цензор.НЕТ"

«

Замість висновку

Для нас не буде дивним, коли після публікації цього матеріалу, із різних вигрібних ям лівої політичної орієнтації підніметься сморід, основною тезою якого буде шось типу такого: "еті фашисти протів Амнесті, значіт оні протів прав чєловєков! Оні за гєноцид! УУУ!" і тд. В цьому і полягає фокус, адже політично протистояти ідеологічним опонентам дуже важко і небезпечно, саме тому АІ та ряд інших структур зазіхають на слово "правозахисники". Будь-який закид умовній АІ сприймається суспільством як зазіхання на власні права і свободи.

Справа у тому, що діяльність АІ має мало чого спільного з правами людини як загальнолюдською цінністю. Так, вони займаються підтримкою осіб із різними сексуальними девіаціями і ще там когось, хто їх цікавить. Окей, але ж питання не у цьому. Автору цього тексту протягом доволі довгого періоду часу доводиться регулярно відвідувати резонансні та не дуже судові засідання, у яких дійсно відбувається боротьба за фундаментальні права та свободи укракраїнських (і не лише) громадян. На жодному не було представників АІ. Не було їх і під ГПУ, коли видали Тимура Тумгоєва. Їх взагалі ніде не було.

То коли, нешановані представники АІ, ви захищаєте тільки ті права, котрі вам подобаються і якщо ви такі вибагливі, то називатися краще лівозахисниками? Не варто оскверняти благородне слово "правозахисник", ховаючи за ним свою підлість та боягузтво. У нас і так майже не лишилося нічого святого.
Amnesty International на КиївПрайд
~
Поділитись