Conservator Journal
Консерватор

БАБОЧКИ У ВУХАХ

Відеоесе Богдани Ковальчук про зв'язок, ключі, труси, смисл жизні

Червона дівчинка на вашому екрані – головна героїня неймовірного відеоесе «Бабочки у вухах», яке ми би хотіли вам сьогодні презентувати. «Люди постоянно іщуть. труси. ключі. смисл жизні. останнє даже найти невозможно. навіть якщо мама подивиться після тебе» - наговорює дівчина таким конченим і бідолашним голосом, ніби вона усю ніч плакала – або цілувалась.

Богдана вловила це терпке відчуття, коли у вас «Лайф», а ви у Карпатах, коли абонент не абонент, коли на вулиці гроза вибила вишку. Все її відеоесе – про втрату зв'язку. Ну знаєте, такого глобального зв'язку, такої пуповини, яку не варто перерізати. Богдана іде до щастя, як і всі ми. Але на відміну від багатьох з нас, вона розуміє, що щастя передається нам у спадок. Його не можна просто так знайти.

Але у Богдани достатньо хоробрості не тільки аби питати. Вона також і постулює. Про ці сміливі постулати ми вирішили поспілкуватися безпосередньо з нею. Авторську орфографію і лексику збережено.
- Чому назва саме "Бабочки у вухах"?

чому така назва. тому що зазвичай у нас бабочки в животі і вони від любві. потім я ще подумала, що женщіни люблять ушами і якщо з'єднати це, то вийде так, що бабочки в нас обітають в вухах і вони своїми крильцями заглушують нам усі звуки. ми стаємо глухі до разних вещей. наприклад, до власних бажань і думок.

- У своєму есе ти одразу артикулюєш, що "смисл жизні найти невозможно". Чому ти одразу робиш це твердження аксіомою?

чому я роблю це аксіомою, тому що ми живемо стільки міліонів років, але досі не знайшли відповіді на це питання, тому я схиляюсь до міру животних, які живуть раді жизні, розмноження. звичайно, ми пішли далі і почали вигадувати власні сенси. це дуже добре, бо комусь треба причина вставати кожного ранку з ліжка.

- А ти пробовала шукати "спасєнія" сама? Знайшла?

ну да, я постійно шукаю порятунку. в людях, думках і заняттях. напевно, тому я зазвичай дуже продуктивна, бо якби не творчість я б.. дуже швидко вмерла. для мене показник, коли все плохо, це коли я вдягаюсь дуже легко. і ти наче сильно мерзнеш. тобі реально дуже холодно, но разом з тим тобі вже дуже все одно і ти просто ідеш далі. і робиш це знову і знову.

- Через усе есе проходить тема розриву якого дуже важливого зв'язку з чимось дуже базовим і фундаментальним. Якби ти змогла знайти цей зв'язок, тобі було б краще?

ну просто. наше покоління все хоче отримати дуже просто іти дуже простим шляхом. нічого не вчити і все знати. частково я така сама, но я розумію, що так не можна робити завжди. спрощувати можна складні речі, але спрощувати просте це вже робити примітив. ми не можемо придумати нове, тому робимо по-старому, але який смисл?

Нам нічого додати. Нумо до перегляду! І ще - будьте завжди на зв'язку з найближчими. Вони все, що у нас є.

Автор: Богдана Ковальчук
17/04/2021
~
Поділитись