Консерватор
Консерватор

"GUN PRIDE" -
ЄДИНИЙ НОРМАЛЬНИЙ ПРАЙД

Навіщо громадянам потрібна зброя? Для чого популяризувати культуру володіння зброєю серед українців? Чому досі не прийнятий закон про зброю та кому це вигідно? Розбираємося з міфами та актуальними проблемами збройного питання разом зі співорганізатором «Gun pride» Богданом Войцеховським.


«
Пропоную почати зі штампів, які найчастіше використовують люди неосвічені або противники права на самозахист. Умовно розділимо їх на такі пункти:
- «Ані (маються на увазі власники зброї- ред.) же панапіваются і поубівают одін одного і всєх вокруг»;
- Наша країна до такого не готова. Ви ж знаєте, який тут народ - йому ще зброю дай, то всіх поубивають;
- Нащо тобі зброя, якщо є поліція?


Яким чином ви б переконали людей, в головах яких намішане подібне, у правильності власної точки зору?

Відповідати буду аргументами, які особисто застосовую не тільки в дискусіях з неосвіченими людьми, а й коли аргументую свою позицію в наукових колах.

Почну зі статистики, яку, на жаль, МВС надає не так часто, але, до прикладу, в 2016 році в населення було на руках понад 900 тисяч одиниць зареєстрованої вогнепальної зброї та понад 300 тисяч спецзасобів (травматичні і газові пістолети), з використанням якої протягом 2016 року було вчинено 69 злочинів: умисних і з необережності, в тому числі перевищення меж необхідної оборони. Погодьтесь на 1,2 мільйони одиниць - це не так і багато, невже всі не напились і не повбивали один одного? На жаль, статистики скільком злочинам вдалось запобігти завдяки легальній зброї немає, але мені здається, що число буде вище за кількість вчинених. Крім того, не можна порахувати ефект від того, скільки злочинців відмовились від злочинного наміру через загрозу того, що в жертви може бути зброя. Але в головах людей немає розділення на легальну і нелегальну зброю, а також цілі з якими вони використовуються.

На жаль, більшість українців не розуміють, що володіти зброєю можна, і щоб отримати дозвіл не треба особливих зусиль чи великих коштів. Люди не знають про обмеження, які діють для власників зброї. Так, два адміністративні протоколи в рік за 178 ст. КУпАП (Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напої в узаборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді) призведуть до втрати дозволу на зброю, такий самий результат буде у випадку з протоколом за домашнє насильство. Немає розуміння того, що злочини вчиненні зареєстрованою зброєю легко виявляються, адже існує кулегільзотека.

Також у країні є уявлення про зброю, як про щось елітарне і недоступне для простого населення, але ціни на нові помпові рушниці стартують від 6000 грн, що дешевше за середньостатистичний смартфон.

Але «Gun pride» все-таки спрямований на легалізацію короткоствольної вогнепальної зброї, яка звичайним українцям недоступна, а дійсно тільки для невеликого кола людей, які мають стосунок до влади. І тут мій улюблений аргумент: чого психічнохворий, судимий корупціонер, який погрожує відрізати людям голови, Кива має право на пістолет, а звичайний законослухняний українець - ні?

Звичайно, при легалізації короткоствольної зброї будуть нещасні випадки, але це пов'язано з відсутністю культури володіння зброєю у населення, а ця культура з повітря не візьметься. Одним із завдань «Gun pride» буде сприяти розвитку цієї культури.

Про поліцію коротко: якщо на вас нападуть, то не буде часу очікувати на приїзд поліції. Поліція може приїхати, зафіксувати факт вбивства, можливо, навіть, по гарячих слідах зловити нападника, чи провести розслідування, яке допоможе встановити особу нападника, передати матеріали у суд, який, можливо, притягне до відповідальності злочинця, але вам яке до того буде діло, якщо ви будете вже мертві? Короткоствольна зброя необхідна для того, щоб захистити себе від нападника. І хоча багато-хто вважає, що знаходиться у безпеці, але це до моменту, поки ці люди не є цікавими для злочинців. Але коли мова йде вже про бізнесменів, про тих хто добре заробляє, то вони можуть ставати об'єктами нападів чи вимагання і зброя їм потрібна.
- Як я розумію, «Gun pride» - це проект організації «Фрайкор». Чи може я не вірно розумію, і це проект чийсь приватний? Розкажіть детальніше, як виникла ідея «Gun pride» та хто її втілює?
Не варто розглядати «Gun pride» як проект виключно "Фрайкору", - це платформа, яка відкрита для інших організацій. Зараз ми тільки презентували її і, якби не останні події пов'язані з карантином, то вже б зайнялися залученням інших організацій для підготовки першого тижня, присвяченого праву на зброю. Але через епідемію неможливо прогнозувати точно, коли ми його проведемо, тому поки будем розвивати медійність самого бренду.

У проекті я маю особисту зацікавленість, так як сам є аспірантом на кафедрі кримінології і досліджую в межах дисертації злочинність з використанням вогнепальної зброї. "Фрайкор", як організація, що підтримує «право на зброю», надаватиме свої ресурси для реалізації проекту, а також, звичайно, це робитимуть всі ті, хто долучаться до співпраці. Ідея виникла наприкінці жовтня минулого року в середовищі "Фрайкору" під час обговорення необхідності боротьби «за» щось, адже в нас занадто багато акцій «проти» чогось. Почалось з варіанту провести марш власників зброї, але хотілось щось більш оригінально, та і сам марш потребував би певної розкрутки. Потім подумали, що перед маршем провести стрільби і лекцію було б непогано. Ну і в кінці моєю ідею було провести цілий тиждень заходів, який ми назвемо «Gun pride», що завершиться маршем власників зброї.

Назва виникла одразу з гаслом «Gun pride - єдиний нормальний прайд».
- Які завдання максимум та мінімум вашого проекту?
Основним завданням є популяризація права на зброю в широких масах і зміна суспільної думки щодо володіння та носіння зброї, щоб нас було не 11%, а як мінімум 50%, і в такому випадку ми отримаємо це право.

Ми прекрасно розуміємо, що політики в Україні слідкують, в першу чергу, за своїми рейтингами і нормальний закон про зброю ми зможем отримати тільки тоді, коли значна частина суспільства буде підтримувати володіння та носіння короткоствольної зброї.
- Відомо, що подібні речі раніше і до тепер практикує УАВЗ (Українська асоціація власників зброї), чи враховуєте ви їхній досвід при підготовці та здійсненні свого проекту? Яке взагалі ваше ставлення до УАВЗ та їхньої діяльності?
Діяльність УАВЗ спрямована на тих осіб, хто вже є власниками зброї і захист їх інтересів, нашим завданням є саме вихід в широкі маси, і саме тому ми вибрали формат «Gun pride». Тобто такий, що буде краще сприйматись звичайними громадянами. І якщо УАВЗ намагається взаємодіяти з державними органами і парламентом для вироблення і прийняття Закону «Про зброю», який задовільнить власників зброї, то ми будемо взаємодіяти з суспільством, щоб воно підтримало цей Закон.
- Ви, безумовно, знаєте, що зараз у парламенті відбувається підготовка законопроекту про зброю. Як ви можете прокоментувати цей процес?
Насправді я скептично відношусь до цього процесу. Почну з того, що законопроект який зараз просувається в комітеті ВРУ поганий, таким же його вважає і УАВЗ, яка залучена до цього процесу. Жодної легалізації короткоствольної вогнепальної зброї там не передбачено. По-друге, я сумніваюсь, що взагалі його приймуть. Проста логіка: він не подобається власникам зброї, тобто підтримку цих людей можна втратити, а іншій частині суспільства на нього байдуже, тобто рейтингу прийняття Закону не прибавить. Крім того, є ще МВС, якому зручно регулювати обіг зброї Інструкцією прийнятою ще в 1998 році, для прийняття якої не потрібно 226 депутатів, а всього лише один підпис міністра.

Ну і звичайно Рада в нас зараз на карантині, після виходу з карантину вона буде зайнята поправками по землі. Поки рада була заблокована земельним питанням, назбирались й інші законопроекти, що потребують розгляду і питання закону «Про зброю» якщо і буде виноситись, то не раніше літа.
- У Молдові закон про зброю був прийнятий ще у 1994 році. Чому в Україні його немає досі? Та кому вигідний нинішній стан справ із неврегульованістю питання цивільного обігу зброї?
Як вже сказав вище - це вигідно МВС. Регулювання такої важливої сфери підзаконним актом, а не Законом звичайно буде породжувати корупцію і є ті, кому вона вигідна. Хороший приклад - це роздача нагородної зброї, на якій добре заробляє МВС. Так, журналісти колись писали, що цінник за один нагородний пістолет починається від 10000$, і така ціна буде зберігатись до того часу, поки звичайні громадяни не зможуть легально купувати короткоствольну вогнепальну зброю.
- Яку модель врегулювання збройного питання в Україні ви вважаєте найбільш підходящою?
В Україні зараз можна володіти гладкоствольною і нарізною зброю з 21 та 25 років відповідно, травматичні пістолети доступні тільки окремим категоріям громадян. Якщо влада сильно боїться, що українці недостатньо свідомі для володіння зброєю, то можна було б дозволити володіти з 18 років газовими пістолетами, з 21 років травматичними пістолетами і з 25 короткоствольною вогнепальною зброєю. Можна було б зробити це з відстрочкою, тобто спочатку легалізувати для всіх травмати, а потім через 2-3 роки вогнепальну зброю, адже як писав вище – культура володіння зброєю з повітря не візьметься.

Але, крім цього, є ще питання застосування цієї зброї в цілях самооборони. Так, повинна змінитись практика правоохоронних органів та судів у питанні необхідної оборони, адже зараз не рідкість, коли людина яка оборонялась, опиняється на лаві підсудних звинувачена не в перевищенні меж необхідної оборони, а в умисному нанесенні тілесних ушкоджень чи вбивстві.
- Вільні люди мають зброю?
Безумовно, так. Право на зброю потрібно розцінювати не тільки в кримінологічному аспекті, а і як конституційне право громадян, за допомогою якого можна буде не допускати в державі тиранії, і озброєне населення набагато краще зможе захищати країну в випадках агресії.
Богдан Войцеховський, заступник керівника ВПО "Фрайкор", співорганізатор "Gun Pride"
Спілкувався Олександр Смаглюк
8/04/2020
~
Поділитись