Консерватор
Консерватор
Ні для кого не секрет, що рівень правосвідомості громадян України, м'яко кажучи, залишає бажати кращого. Інколи здається, що в українця вживили спеціальний ген невігластва та страху не тільки перед світом, а й перед самим собою. З цього ж і нездорова тяга до тотальної «зради» та скигління. У цьому національному «спорті» змагаються практично всі: від базарних торговців до студентів і депутатів. Якщо відверто, то навіть ми - найпрогресивніша частина українського суспільства, час до часу дозволяємо собі позітхати над тим, як все несправедливо і погано. Проте не більше 15 хвилин на день - інакше можна заробити невроз.

Я не намагаюся переконати вас відмовитися від скигління - з цього ж виріс український фольклор, моя мета позбавити вас страху перед собою і власними правами. Одне з основних нарікань: «Закони не працюють». Дорогенькі, закони дієві лише тоді, коли до них серйозно ставляться. І мова не про сержантів поліції чи прокурорів, а насамперед про ВАС особисто. Україна прекрасна (суб'єктивна думка автора - прим.) тим, що у правовій сфері кожен має без перебільшення екзистенційний вибір - співпрацюєш з мєнтами (які тебе в підсумку обдурять), або серйозно сприймаєш закон і «зарубаєшся». В обох випадках ви у програші стосовно грошей - у першому ви добровільно віддаєте їх мєнтам, а в другому - витрачаєте їх на боротьбу за СВОЄ право. В чому ж мораль? Шанс перемогти передбачений лише в другому випадку - з першої ситуації ви вийдете елементарно розореним лохом.

У доступнішому викладі Конституцію України можна звести до вірша Василя Симоменка «Ти знаєш, що ти - людина?». Чи знаєте ви, що у ст. 27 Конституції закріплене невід'ємне право кожного захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань? Право, як ми знаємо, є особистим вибором - ти ним користуєшся або ні. Тобто КОЖЕН має можливість захиститися. Далі, натурально, виникає ситуація описана вище.

Є один ньюанс - в Україні навіть право на самозахист потрібно захищати. Якщо уявити нашу державу як противника у комп'ютерній грі, то ми з вами знаходимося практично на найважчому рівні без додаткових життів та з реальною перспективою тюрми. Але поки сутичка триває, говорити про поразку зарано. Так само і тут.

Чи можна захищатися не володіючи належними ефективними засобами самозахисту? Проблематично. Чи можна засудити людину, котра не порушувала закон та не посягала ні на яке право? Запросто. Такий парадокс маємо з обігом зброї. У 2015 році на сайті Української асоціації власників зброї (УАВЗ) з'явилася стаття під назвою "Де-Юре в Україні існує вільний ринок зброї". У публікації було детально проаналізовано законодавство України і обґрунтовано, що нині не існує жодного закону, який би обмежував або забороняв володіння, користування чи розпоряджання зброєю.

В основі такого висновку лежать положення статті 92 Конституції України про те, що правовий режим власності встановлюється виключно законом та статті 178 Цивільного кодексу України про те, що усі речі можуть вільно перебувати у володінні, використовуватися чи відчужуватися, окрім тих, обіг яких заборонено законом або, обіг яких обмежений законом і можливий лише за наявності дозволу, передбаченого законом.

Із натяжкою можна вважати, що до 2007 року в Україні правовий режим власності на такі речі, як зброя був встановлений законом "Про власність" та Цивільним кодексом УРСР.

На виконання закону "Про власність", хоч і з деяким перекрученням була прийнята постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року (постанова ВРУ), якою було встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна.

Постанова відносила зброю та боєприпаси до переліку майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Виняток встановлено лише для вогнепальної гладкоствольної та нарізної мисливської зброї (мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними стволами), яку громадяни набувають у власність з дозволу, що надається органами внутрішніх справ.

Порядок видачі дозволів на зазначені види зброї було визначено інструкцією, затвердженою наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року. Цією інструкцією до нині користується МВС та поліція.

Проте, постанова ВРУ втратила свою законність 20 червня 2007 року, коли повністю втратив чинність Закон УРСР "Про власність" у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України.

З цього часу в Україні з'явилася не обмежена законом можливість володіти, користуватися чи розпоряджатися зброєю, за виключенням господарської діяльності (до середини літа 2015 року діяв ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). Проте, реальна свобода користуватися речами, обіг яких не заборонений та не обмежений можлива лише за відсутності покарання за такі дії. Відсутність із 2007 року закону, що обмежує обіг зброї і встановлює його дозвільний порядок не перешкодила правоохоронцям та судам притягати до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю).

Перша реальна нагода припинити карати людей за порушення неіснуючого закону з'явилася у вересні 2016 року. Першим підозрюваним у незаконному поводженні зі зброєю, який задав суддям питання: "Чому мої дії не законні і що саме я порушив?", став член УАВЗ Денис Дубровський. Серед спільноти реконструкторів історичних баталій Денис відомий під псевдонімом Ден Рагнар (детальніше тут https://blog.liga.net/user/morehovskiy/article/28910 ).

Наприкінці 2014 року до ВР України було подано проект закону України № 1135-1 "Про цивільну зброю і боєприпаси" з метою врегулювання обігу вогнепальної зброї в Україні, а також задля врегулювання підстав та порядку її застосування, зокрема, з метою самозахисту. Однак, наразі народні депутати не вважають за потрібне розглядати питання врегулювання обігу вогнепальної зброї в Україні та порядку і підстав її застосування.

Напевне це тому, що у разі прийняття вказаного закону цінність "отриманих ними нагород" суттєво нівелюється, механізм "васалізації" певних осіб втратить сенс, оскільки короткоствольна нарізна зброя (пістолети та револьвери), яка наразі є більше "статусною річчю" ніж інструментом для самозахисту, втратить сакральне значення і її власниками зможуть бути не тільки "пани" та їх "яничари", а й звичайні громадяни (за відсутності обставин, які б не дозволяли певній особі бути власником зброї).
(детальніше про законопроект тут https://zbroya.info/…/11824_neobkhidna-oborona-v-ukrayini-…/ ).

6 жовтня, в прийдешню суботу відбудеться акція під назвою «11%». І ми, «Традиція і Порядок» прийдемо з конкретною вимогою - підтримати законопроект 1135-1 «Про цивільну зброю та боєприпаси». Нема сенсу галасувати «за узаконення травматів» чи за подібну маячню, аналогічно нема сенсу пускати за вітром 10-ти річну працю людей (адвокатів та активістів), котрі досягли суттєвого успіху у «збройному» пританні. Тільки солідарно можливо рухати цю надважливу справу в у вірному напрямку!