Консерватор
Консерватор

ЛИЦЕМІРСТВО ГУМАНІЗМУ:
ЯК МІСТИКИ ВБИВАЮТЬ ДІТЕЙ

Навколо цієї теми нема ніякої філософії, а є просто купка, не побоюсь цього слова, містиків, які намагаються відкинути всю консервативну аргументацію та філософське поле для того, щоб виставити себе людьми від науки, які працюють з реальними фактами на відміну від релігійних мракобісів, тобто нас з вами. Прихильники вбивства немовлят нагадують підлітків, яких змусили мити посуд, а вони, задля спрощення свого завдання, починають виписувати із категорії «посуд» пательні, столові прибори та каструлі. Тільки тут на кону стоїть людське життя.

Людство вже давно увійшло в епоху гуманізму. Людей тепер люблять всі. Не зважаючи на те, що особисто ви кожен день бачите людей, вам все одно доводиться їх любити. Навіть якщо ви ненавидите своїх колег, однокурсників, пасажирів метро, ви все одно відчуваєте щось до абстрактної людини, яку ви скоріш за все ніколи в своєму житті не зустрінете.

Перемога союзників в Другій Світовій зумовила поширення на Європейському континенті (а отже автоматично і в усьому світі) антропоцентричної культури. Після того, як людство побачило, що нацисти зробили з євреями, геноциди вже перестали бути такими модними як колись. Вважається, що людство остаточно перемогло свої тваринні пориви, які тягнули нас знищувати. І справді, важко уявити, щоб сьогодні виділяли якусь групу осіб, яку не вважали би людьми та дозволяли вбивати на основі відсутності у них певної риси, природа якої незрозуміла нікому включно із адептами такої думки. Чи не важко? Мова буде йти про аборти.


Демографія — це важливо. Демографія — ключ до всього. Демографічні процеси в суспільстві часто визначають все найважливіше, що в ньому відбувається. Від кількості населення залежить економічна ситуація конкретної країни. Я думаю, не варто говорити про те, що в Україні з цим все погано. Розповсюдження лояльності до абортів є одним із факторів, які напряму впливають на описані вище процеси. Якщо говорити про конкретні цифри в Україні, то середнє значення з різних джерел дорівнює приблизно 200 тисяч вбитих дітей на рік. Це явище є негативним для країни в незалежності від ваших переконань. Релігійна людина повинна сумувати через, як максимум, 600 тисяч безвинно загублених душ (одна дитяча, одна матері, одна «лікаря»). Прихильники більш утилітарних світоглядів можуть виступати за заборону цієї процедури через корисність підвищення демографічних показників країни. Яким би ви безбожником не були, але 200 тисяч майбутніх платників податків нікому не завадять. Виступати за право жінки на вбивство може тільки людина, якій плювати на цю країну.

«
Дітовбивство в історії
Питання абортів входить до більш широкого питання культури ставлення до дітей. Стосунки між батьками, дітьми та державою змінювалися протягом всієї історії людства та залежали від географічних, економічних, моральних та релігійних чинників. Якщо заглибитись в історію цього процесу, то можна помітити, що вбивство немовлят не є чимось новим для європейського континенту. Імперія, на яку всі хотіли бути схожі після її падіння, — Римська Імперія, мала в своєму законодавстві певні положення, які говорили про прямий дозвіл для глави сімейства на вбивство своєї дитини. Так Закони ХІІ таблиць дозволяли Pater familias вбити вже народжену дитину, якщо на ній були виявлені якісь прояви потворності. Але існували і деякі статті, направлені на захист дітей. Антична ювенальна юстиція дозволяла дитині стати вільною від влади батька, якщо він продавав її в рабство. Щоправда, цей дозвіл діяв тільки після трикратного повторення вищеописаної процедури.

Також цікавим є відношення до немовлят у країнах Північної Європи. Північні народи могли дозволити собі викинути новонароджену дитину на вулицю через ті ж самі причини, що і римляни або через банальну бідність, що нагадує нам про аналогічні аргументи про-чойсерів. Суворий клімат не дозволяв тримати в домі зайвий рот. Про це свідчіть текст «Саги про Ґуннлауґа», в якому говориться: «Коли Ісландія була ще зовсім язичницькою, існував такий звичай, що люди бідні та маючі велику сім'ю виносили своїх новонароджених дітей в пустинне місце та лишали там». Тільки прихід християнства зміг перевиховати північні народи та змусити їх відмовитися від таких диких практик. Проте і тут не все так добре, як хотілося б. В «Сазі про Вігі» говориться, що навіть після християнізації сільський священик міг дозволити винести дитину за умови бідності батьків. Протилежним до такого відношення є закони давньовавілонського царя Хамурапі, які зобов'язували виплатити штраф кожного, хто вдарить жінку та спричинить цим викидення плоду.

Як вже згадувалось вище, причиною для корінного зламу в культурі ставлення до дітей стала християнізація країн Європи. Хоча Святе Письмо не має прямих заборон на проведення аборту як медичної процедури (бо давній світ навіть не знав такого слова як аборт), але вона насичена цитатами, які спрямовані на захист дітей в тому числі ще й не народжених від посягання на їхнє життя. Ось одна із них : «А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів» (Вихід 21:22).

Якщо бути ближчими до теми статті та говорити про аборт конкретно, як про медичну процедуру, а не просто про приклади відношення різних культур до дітовбивства, то можна сказати, що першою державою, яка дозволила жінкам вбивати своїх ненароджених дітей був Радянський Союз. У 1920-му році Наркомат Здоров'я та Юстиції випустив постанову «Про охорону жіночого здоров'я». Ця постанова написана в стилі «нам важко це робити, ми насправді не дегенерати, обставини змусили». Читаючи цю статтю можна зрозуміти, що і тут у всьому винний «світ насилля», який вони тільки зруйнували. Так в тексті постанови фігурує такий вислів: «Допоки моральні пережитки минулого та тяжкі економічні умови сьогодення досі змушують частину жінок зважуватися на цю операцію, Народний Комісаріат Здоров'я та Юстиції, охороняючи здоров'я жінки та інтереси (підготуйтеся, наберіть повітря в груди-авт.) РАСИ від неосвічених та корисних хижаків та вважаючи метод репресій в цій області абсолютно не підходящим для виконання цілей, постановляє:….». І далі йдуть пункти, які дозволяють жінкам здійснювати аборти безкоштовно та забороняють робити це будь-кому іншому окрім держави. Парадоксальним є те, що СССР - держава, яка думала, що може змінити все, перекроїти суспільство будь яким чином, спіткнувся на банальному вбивстві немовлят. Щоправда в період з 1936 по 1955 аборти були знову криміналізовані в цілях підвищення народжуваності. Думаю, не варто говорити про те, що як і все інше в цій державі, заборона була неефективною.

На другому полюсі тодішнього світу Штати втратили можливість повністю забороняти аборти в 1973 році. Це пов'язане із відомою справою «Роу проти Уейда», за результатами якої суд постановив, що жінка має право вбивати немовля допоки воно залежить від неї. Тобто поки дитина не може спокійно існувати без матері. Навіть можливість жити за умов штучного підтримування життя медичними засобами вважалося за причину для дозволу на аборт.


На сьогоднішній момент законодавство більшості країн (а найважливіше, тих країн, культурний вплив яких ми, на жаль, на собі відчуваємо), дозволяє проводити аборти. На карті Європи один лиш Ватикан забороняє проводити на своїй території аборти, не зважаючи на будь-які обставини. Наші брати-поляки дозволяють своїм жінкам проводити аборти у випадках зґвалтування або патологій плоду.

«
Філософські аспекти сучасного дітовбивства
Цим заголовком автор статті вас дещо обвів навколо пальця. Тут скоріш буде йтись про те, що навколо цієї теми нема ніякої філософії, а є просто купка, не побоюсь цього слова, містиків, які намагаються відкинути всю консервативну аргументацію та філософське поле для того, щоб виставити себе людьми від науки, які працюють з реальними фактами на відміну від релігійних мракобісів, тобто нас з вами. Прихильники вбивства немовлят нагадують підлітків, яких змусили мити посуд, а вони, задля спрощення свого завдання, починають виписувати із категорії «посуд» пательні, столові прибори та каструлі. Тільки тут на кону стоїть людське життя.

Про-чойсери постійно наголошують на тому, що ембріон не людина, а лише те, що має потенціал стати людиною. Найжахливіше, що ми часто в це віримо та говоримо, що треба захищати і потенціал. Після чого нас оперативно роблять плакальниками над загубленими сперматозоїдами, які мільйонами також втрачають свій потенціал бути людиною (далі ми розберемося і з цим, але на все свій час).

Зараз про-чойс не такий людожерський, як би їм того хотілось. Все ж таки на даний момент вони визнають певні обмеження в часі, після яких вбивство дитини вважається забороненим. Часто цей термін пов'язують з законодавством конкретної країни. Ось тут і починається містика.

Після такого аргументу постає ряд питань: «А що такого з'являється у плоду, що він в один момент, скажемо на 12-му тижні, перетворюється із частини тіла жінки в людину?». Якщо добре подумати, а цього наші опоненти ой як не люблять, то всі ці терміни допустимості є розмитими та базуються не на біології, а на банальній зручності проведення операції. Тобто вони вважали нас всіх чимось нелюдським просто на основі своїх збочених уявлень про науку. Причиною того, що їм вдалося обвести всіх навколо пальця, сказавши, що ембріон не людина, криється в тому, що люди схильні більш довіряти емоціям. Ембріон не схожий на людину, в тому плані, в якому ми всі собі уявляємо. Немає рук, ніг, рота, очей. Ця ситуація аналогічна виборності підзахисних у всіляких борців за права тварин. Чисто через зовнішній вигляд ніхто не хоче захищати, скажімо, черв'яків або мух. Вони не є ссавцями, вони бридкі на вигляд і на дотик, значить їх вбивати можна.

Тоді з нашої сторони постає ще одне питання: «Які є більш чіткі критерії початку існування людини?». Відповідаючи на це запитання, ми поступимо мудро та забудемо поцікавитися думкою прихильників абортів й відповімо собі самі. З точки зору біології найбільш чітким критерієм початку життя можна вважати злиття сперматозоїду та яйцеклітини. Саме через це не можна вважати «смерть» інших сперматозоїдів вбивством, бо людина — це один об'єкт, який починається саме зі злиття сперматозоїда та яйцеклітини, які у відриві один від одного являють собою два об'єкти, коли ж людина є одним. Навіть не можна говорити про те, що сперматозоїд — це пів-людини, бо ціле — це більше ніж сума його частин. Проте варто додати, що злиття також є процесом, в якому не можна виловити якусь конкретну мить, але результат цього процесу все ж таки одаряє об'єкт статусом людини, бо після нього ембріон все ж таки має повний генетичний код. Це можна порівняти з межею між морем та океаном. Незрозуміло в якій саме точці ми випливаємо зі Середземного моря, але якщо достатньо довго плисти, то буде дурницею стверджувати, що наш човен не знаходиться в Атлантичному океані.

Інші «біологічні» аргументи більш поширені у тих, хто подурніше, а значить автоматично ці аргументи є найпопулярнішими. Люди, які прийняли релігію прогресу без зайвих роздумів, керуючись лише бажанням заробити собі якийсь соціальний капітал, в питанні допустимості абортів висувають такі критерії «нелюдськості», за якими можна здійснити геноцид більшої частини населення планети земля. Наприклад, відсутність у ембріона якоїсь свідомості. Цікава позиція: керуватись абстрактними поняттями в таких важливих питаннях . Цікаво, чи допустять вони своє вбивство, якщо не зможуть довести майбутнім комісарам наявність у себе цієї свідомості.

Також можна зіткнутись з аргументом про те, що ембріон це не людина через його нездатність до автономності та самостійного існування. Таким чином людину записують в частину тіла іншої людини та дозволяють від неї позбутися. Але, якщо піти до кінця в цій аргументації, то можна вбивати також і людей в комі, які не можуть жити без штучної підтримки їхнього життя ззовні.

Як ми бачимо зі сторони про-чойсу наявна банальна містифікація процесу появи життя. Ідеологія, яку вони захищають з фанатизмом, до якого нам ще вчитись і вчитись, затьмарила їм очі та не дає бачити факти, для яких не потрібна спеціальна біологічна освіта. Все, що потрібно для усвідомлення простої думки про те, що аборт- це вбивство, - це 5 хвилин роздумів про це.

«
Гроші, діти, проблеми
Варто пам'ятати, що більшість людей в сучасному суспільстві переважно керується шлунком у всіх важливих питаннях. Саме через це під час дискусії з прихильником абортів найчастіше ви почуєте «економічні» аргументи.

Цей тип аргументів є найбільш підступним, бо ззовні вони можуть здатися правильними та доречними. Вище ми вже згадували про вікінгів, які не цуралися викинути дитину на мороз, за відсутності коштів на її утримання. До речі, це також можна рахувати за деяку перевагу традиційного суспільства та про «стійкість» тодішніх чоловіків. Уявіть собі, викинути дитину на мороз. Які сталеві нерви треба мати для того, щоб провернути таку операцію з дитиною, яка кричить, рухається, плаче, тобто подає всілякі признаки того, що вона жива. Це не можна навіть порівнювати з підступним вбивством чогось абстрактного та не зрозумілого. Чогось, що суспільство навіть не вважає живим. Вікінги розуміли, що вони вбивають дітей. Але досить з поганами.

Часто із червивих вуст прихильників абортів звучить теза про те, що аборт повинен бути дозволений через неготовність деякої категорії людей до становлення батьками через їхнє матеріальне становище. Мовляв, діти це дорого, а саме тому ми їх трохи вб'ємо, щоб самим не мучитись. Злочином проти істини буде стверджувати в рамках цієї статті, що діти це насправді дешево, звичайно нове життя дороге, але не зрозуміло, яку ліберальну магію використовують для того, щоб з факту дороговизни дітей вивести дозвіл на їх вбивство, якщо раніше ми вже довели, що це людина.


Отже, що ми маємо. Ліберальна публіка вивела нам критерій: «людину можна вбити, якщо не має достатньо коштів на її забезпечення». Коли ми приміряємо цей критерій на суспільство, то стане зрозумілим, що вбити можна багатьох. Давайте розглянемо декілька прикладів ліберального геноциду. Пенсіонер? «Бабусю, ми тут подумали, що утримувати тебе досить дорого. Може ми тебе того, чик-чик на голову?». Бомж? «Хей, мужику, наш прогресивістський трибунал вирішив, що якщо ти живеш бідно, то ти вже і не людина зовсім». Безробітній автор журналу «Консерватор»? Навіть думати бридко.

Далі постає купа інших питань. Як робити, коли матеріальний стан погіршився вже після факту народження? Ось народили, коли були багаті, а потім через декілька років збідніли, а дитина за цей час нікуди не ділася.

Якщо зробити те, що ніколи не робили прихильники абортів, сприйняти їхні аргументи серйозно та почати застосовувати їх поза проблематикою абортів, то вийде суспільство, про яке мріють найбільш маргінальні з правих. На цю тему можна навіть написати якусь антиутопію. Всесильна держава вбиває людей, які за її думкою живуть не щасливо. (Можливо в майбутньому ми візьмемо цю ідею на озброєння).

«
Як ми дійшли до такого життя?
Коли в праворадикальних колах говорять про демографію, що буває рідко у компанії фашиствующих декадентів, то всі декламують такі причини занепаду, які вже можна назвати хрестоматійними. Якби існував якийсь Університет правизни імені ... вставте сюди ім'я свого улюбленого правого політика/філософа (якого ми потім все одно назвемо, ну максимум центристом), то питання про вимирання Європи було б найлегшим на іспиті.

Популярною є думка, що білі країни вимирають через деградацію їхньої культури. Напевно, якщо ви дочитали статтю аж до цього моменту, то ви знаєте цю байку. Був собі такий Антоніо Грамші, який не зовсім був згоден із ієрархією в марксистській концепції дихотомії базису та надбудови. Він вважав, що прогресивним було б також почати зміни з надбудови. Тобто повернути зброю марксизму в культурне поле.

Праві вважають, що причина зруйнування традиційної сім'ї криється в деградації культури, яка почала занепадати через те, що все більше публічних діячів почали висувати більш ліві ідеї, часто навіть не приписуючи себе до якоїсь конкретної ідеології.

В сотий раз вже навіть нудно розказувати про цей страшний культурний марксизм. Кому цікаво - прочитайте книжку Патріка Бьюкенена «Смерть Заходу».

Ортодоксально-марксистське крило праворадикалів вважає, що все таки базис превалює над надбудовою в питанні знищення Європи. Контрацепція, ранкові пігулки, кока-кола, доступність навчання, життя в великих містах — це ті фактори, які найбільше впливали на сьогоднішню демографічну ситуацію. Говорячи простіше: "риночєк" та технології "порішали" дітей. З цим важко не погодитися. Жителям великих міст просто незручно виховувати дітей. У цієї концепції є один чисто емпіричний приклад, який доводить другорядність культури у питаннях збільшення населення. Цим прикладом слугує Іран. Ця країна вже 39 років відчуває на собі плоди перемоги Ісламської революції та має таку розкіш, яку, наприклад, ми собі дозволити не можемо: у них є державна релігія. На жаль, і цей оплот боротьби із сучасністю спіткала доля більш розвинених країн. Демографія бере своє. Іранська влада із задоволенням згадує ті часи, коли народжуваність їм треба було обмежувати за допомогою гасел «Одна дитина — добре, а дві — достатньо». Говорячи більш конкретно, можна взяти до уваги цифри зі статистики Всесвітнього банку, які говорять, що коефіцієнт народжуваності в Ірані — 1,66 дитини на одну жінку. Для порівняння, ця цифра в такій прогресивній країні як Франція cкладає 1.96 (чого все одно не достатньо для нормального самовідтворення. Здоровий показник — більше ніж 2.1). Хоча тут варто брати до уваги арабське населення, яке у Франції складає значну частку.

Поява фемінізму та полівішання культури в рамках цієї концепції пов'язується банальною спробою людей раціоналізувати власний спосіб життя. Ліва ідеологія стає просто зручною, бо жити з установкою заводити дітей та розуміти, що обставини не дадуть тобі їх завести складно. Намагаючись виправдати власний гедонізм сучасна людина бажає впадати у все більші єресі для того, щоб не вважати себе такою жалюгідною. Хочеться вважати, що ти не завів дітей не через власну інфантильність, а тому що обрав щось інше, щось більш величне.

Третє визначення причин дещо пересікається з другим, але в той же час повністю його заперечує. Місцеві доктори біосоціології говорять, що люди в великих містах не розмножуються через те, що на малій території і так занадто багато людей. Аргументують вони це тим, що у людини, як і у будь-якої іншої тварини, існують певні біологічні механізми, які змушують її діяти у інтересах всієї популяції, та дещо обмежувати її кількість заради виживання всіх інших. Наш мозок ще недостатньо еволюціонував, щоб зрозуміти, що їжі вистачить на всіх та нам нема чого переживати та штучно скорочувати нашу чисельність. Виникнення ненормальних, тобто таких, що не ведуть до розмноження, статевих контактів (гомосексуалізм, лесбійство) також пояснюється тим, що природа таким чином бореться з перенаселеністю певної місцевості. Таке пояснення легко критикувати через те, що воно здається занадто позитивістським. Дарвінізмом попахує. А що буде далі? Що людину створила праця? Людину створив Бог.

«
Куди нам йти?
Проаналізувавши причини можна взятися і за способи подолання цієї проблеми. Одразу хочеться засмутити всіх (себе в першу чергу): забороною ми нічого не доб'ємося. Як би важко це не було, але треба прийняти, що заборона може лише ненадовго очистити той вакуум, який одразу заповниться. Тобто, забороною ми лише будемо боротися з наслідком, а не з причиною. В цій справі просто необхідно бути більш хитрими та продуманими. Повна заборона буде лише вершиною нашої політики, а за найкращого розвитку подій, ми побудуємо настільки здорове суспільство, що заборони нам будуть зовсім ні до чого. Як би боляче нам не було це визнавати, але всі наші бажання сучасність пережує та виплюне. Чисто з практичної точки зору для нашого, в значній мірі деградованого, суспільства заборона буде менш корисною. Через ризики, на які жінка йде роблячи аборт нелегально, ми можемо втратити дві людини замість однієї. Звичайно звучить цинічно та не зовсім відповідає тим емоціям, які привели нас до наших поглядів, але буде дурницею заперечувати очевидне.


Частою помилкою в розробці методів протидії аборти є їхня розробка, при якій береться до уваги тільки одна із причин. Тобто люди обирають або методи культурного впливу або соціально-економічні важелі. Більш ефективною була б їхня комбінація.

Пропаганда традиційних цінностей буде шліфувати наші соціально-економічні перетворення. В кожній квартирі, яку ми надамо подружжю, що народить нам 5 дітей, буде висіти плакат, з якого хтось буде тикати пальцем на спостерігача та суворо запитувати про те, скільки дітей він дав Вітчизні.
Також в питаннях аборту не зайвою буде робота з молоддю. Заняття з секс-просвіти( Не треба фиркати. Якщо цим буде займатись більш консервативна публіка, то ніякої пропаганди гендерної ідеології ми на них не допустимо), та безкоштовна роздача контрацептивів(це взагалі гарний крок навіть поза межами абортного диспуту, бо людям, яким шкода віддати 50-60 гривень на презервативи, розмножуватись не бажано). І це далеко не весь список можливих методів боротьби проти абортів.

Найбільш ненадійною та неприйнятною для нас, але від того не менш вартою уваги, є надія на технології. Саме те, що по суті зруйнувало нашу демографію, може згодом її врятувати. Зараз вже існують розробки, які дозволяють забезпечувати життєдіяльність людини поза утробою матері. Можливо в майбутньому, в нашій Консервативній Імперії, ми будемо просто переносити дітей зі черева горе-матері в капсулу, в якій вони зможуть нормально розвиватися, а потім вирости без людини, яка при інших умовах вбила би свою дитину. Нажаль, не існує жодного доказу того, що потрібна нам технологія справді з'явиться, але це б було найоптимальнішим для нас способом вирішення цієї проблеми.

«
Висновки
Аборт - гидка та болюча процедура, яка губить життя, губить душу жінки та ненародженого немовляти. Маскуючись під ширмою свобод та прав жінки, про-чойсери по суті узаконюють геноцид певної категорії людей. Варто пам'ятати, що вбивство дитини- це не сфера вашого вибору. Ваш вибір починається раніше. Ви можете вибирати надійного партнера, який не втече від відповідальності. Ви можете обирати найбільш сприятливий час для того, щоб завести дитину.

Аборт в біографії жінки є гарним свідченням її недалекості. За умов доступності всіх засобів контрацепції, за умов доступності великої кількості інформації щодо того, як проходить запліднення та які фактори на це впливають, потрібно бути повною дурепою, щоб завагітніти, якщо ти цього не хочеш. Звичайно все це не стосується випадків, коли народження може бути шкідливим для матері або жінка завагітніла через зґвалтування.

Наприкінці, хочеться звернути увагу читачів на історію Мері Вагнер. Канадська активістка про-лайфу з 1999-го року приходить в абортарії та відмовляє клієнтів від цього гріху. На її рахунку близько сотні жінок, які після розмови з нею відмовились брати на душу такий гріх. Власники абортаріїв, гонячись за прибутком напускають на хоробру канадку псів режиму, через що Мері з початку своєї активістської діяльності не вилазить із зали судових засідань. Будучи переконаною католичкою Мері розуміє всю нікчемність земного суду, який може максимум зашкодити її плоті, іншими словами, не здатен заподіяти нічого серйозного. Вона являє собою образ новітнього мученика, який знає про те, що його чекає, але не може поступитися власними принципами, бо в кінці кінців, наші принципи — це єдине, що у нас сьогодні залишилося. Сучасність повна зла, але такі люди, як Мері Вагнер, є прикрасою нашої доби. Кожен з нас повинен брати з неї приклад та робити все можливе для того, щоб завадити вбивству.


Якщо на вас не радує перспектива на Страшному суді проходити за статтею бездіяльність, то радимо вам вже зараз почати у межах своїх можливостей протидіяти вбивству наших дітей. Повірте, вас, грішників, таке прикрашати не буде, бо ми точно знаємо, що у вас є гріхи більш страшні, то навіщо псувати собі репутацією таким незначним проступком. Якщо горіти в пеклі, то робити це з честю.

Якщо ж ви правий нехристь (атеїст чи язичник), то нагадуємо вам, що 14 слів ще ніхто не відміняв.

Будьте молодцями — рятуйте дітей

Амінь
19/12/2018
~
Поділитись