Консерватор
Консерватор

ЩО РІК ПРИЙДЕШНІЙ
ВОРОГУ ГОТУЄ?

Аналіз перспектив суспільного розвитку РФ на 2019 рік

Разом із закінченням стратегічних запасів олів'є, в мережі з новою силою розгорається аналітика на будь-який смак: від перспектив поглинання Росією Білорусі та небезпеки застосування хімічної зброї на окупованих територіях до старту президентських перегонів. Проте нас досі турбує банальне та завжди актуальне питання – коли впаде кремлівський колос? Тож відкладайте мандарини – пропонуємо свіжу аналітику соціально-економічного стану та перспектив розвалу Російської Федерації.

Для початку невеличка ретроспектива: на початку війни українцям залишалося тільки сподіватися на успіх в боротьбі з кремлівською агресією: в нашому арсеналі були тільки мужність українських воїнів та сподівання на ослаблення Росії силами економічних та політичних санкцій союзників. Пройшло 5 років, до українського війська питань немає – ворог завжди отримує "адекватну відповідь" і навіть трохи більше. Однак, мова зараз піде про те, яким саме чином негативні зміни від зовнішнього політичного та економічного тиску будуть надалі відображатися на суспільних відносинах держави-ворога у 2019 році.

Розвиток будь-якої суспільної системи варто конструктивно аналізувати в розрізі двох аспектів: викликів, що постають перед керівним апаратом держави та рішень, які він здатний прийняти задля вирішення цих проблем. Для сучасної Росії більш гострими є проблеми міжнародного характеру та соціально-економічні наслідки, які вони викликають, адже її внутрішнє суспільне середовище все ще не здатне сформувати протесту достатнього для деконструкції путінського ладу. В цьому аспекті головну небезпеку для Росії становить діяльність Сполучених Штатів Америки. Протягом року США неодноразово накладали санкції на РФ: атака ЗС РФ на українські кораблі у Керченський протоці, а також порушення Росією Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД) очікувано викликали нові пакети санкцій та ультимативні вимоги, що передбачають більш радикальні заходи, які стануть відчутними для Росії вже в 2019 році. Так 7 грудня спецпредставник США з питань України Курт Уолкер заявив, що Росію можуть відключити від міжнародної системи банківських платежів SWIFT, якщо наші полонені моряки та кораблі не повернуться додому до Різдва, тобто до 6 січня. З цього ж приводу лідер німецької ХДС Аннегрет Крамп-Карренбауер висунула пропозицію заборонити російським судам вхід до портів ЄС. Окрім того, вже 9 грудня Адміністрація президента США оголосила про початок введення нових санкцій проти РФ, що мають змусити її виконувати умови РСМД. 21 грудня Рада ЄС, як і раніше в такі терміни, продовжила дію російських санкцій до 31 липня 2019 року. А 26 грудня голова російського банку «ФК Відкриття» Михайло Задорнов заявив, що до списків санкцій можуть будуть включені ще два крупних російських банки. Водночас, не дивлячись на домовленості держав-виробників нафти та відчайдушні зусилля Росії відновити вартість однієї з головних живильних сил власної економіки, у кінці листопада ціна за барель Brent пробила мінімум з вересня 2017 року, впавши до 60 доларів. Закономірно, що вже 7 грудня Росія не виявилась здатною виконувати домовленості в рамках подібних угод, відмовившись зменшувати видобуток нафти менше ніж на 150000 барелів у день. Характерно, що на цьому фоні тільки за останні 12 місяців відбувся відтік більше ніж 1 млдр доларів інвестицій фондів орієнтованих на російський ринок. В комплексі ці фактори суттєво обмежують потенціал розвитку економіки РФ та лягають тяжкою ношею на плечі російського суспільства.

Які ж міри декларує політичне керівництво РФ у відповідь на ці виклики? За винятком окремих технічних рішень, як то розробка альтернативної системи фінансових розрахунків на випадок відключення Росії від SWIFT, такі дії стануть більшим ударом по холодильниках російських громадян, навіть порівняно з прямим зовнішньо-політичним тиском.

Ці заходи доцільно розподілити на наступні 4 категорії:
1
Підвищення податкового тиску.
Заплановане підвищення ПДВ з 18 до 20%, введення експериментального податку на професійний дохід (4% для фізичних осіб та 6% для юридичних) у 4 регіонах РФ: Москві, Московській та Калузькій областях, Республіці Татарстан.
2
Дедоларизація економіки.
Сукупність дій з метою зменшення значення долару у внутрішніх російських та перехід на національні валюти у міжнародних розрахунках, перш за все з головними зовнішніми союзниками (Білоруссю, Казахстаном, Венесуелою). Так, зокрема, 24 грудня Міністр промисловості та торгівлі Денис Мантуров заявив, що Росія перестає використовувати доларові розрахунки у великих міжнародних торгових контрактах. Трансакції відбуватимуться або в рублях, або національною валютою країни-партнерів. Можливість проведення дедоларизації у повній мірі є край сумнівною, та вже була розкритикованою компетентними особами навіть всередині РФ, зокрема Олексієм Кудріним. Так 22 листопада він заявив, що «рубль - менш стабільна валюта, ніж будь-яка інша. У світових розрахунках потрібна більш стабільна одиниця виміру. У цьому сенсі рубль, падаючи в два рази за рік, не має такої властивості. Тому перехід на розрахунки в рублях - це лише додаткові валютні ризики».
3
Витіснення приватних автозаправок з ринку.
15 листопада голова Роснафти Ігор Сєчін звинуватив незалежні (непов'язані з державою!) мережі АЗС у створенні монополії на формування цін на пальне. У результаті прийняття такого курсу після прийняття угоди між урядом РФ та російськими компаніями з виробництва нафти щодо стабілізації цін на пальне, незалежні АЗС стали відчувати гострий дефіцит поставок пального. Також вони були позбавлені знижок по закупівлі, а їх замовлення наприкінці листопада, до прикладу, в Іркутську, Читі, Красноярську та Алтайському краї виконувалися лише на 5-10%.
4
Продовження проведення пенсійної реформи.
Заморозка накопичувального фонду пенсійних страхувань до 2021 року, що передбачає використання цих коштів не за цільовим призначенням, а в якості затикання дір Пенсійного фонду – для виплат пенсій за солідарною системою.
Було цілком закономірним, що у протистоянні з західним світом та його союзниками, путінський режим не покладе жодних додаткових витрат на споріднений із ним олігархат. Усі втрати від санкцій щодо представників олігархічного прошарку (Роттенберг, Тімченко, Чемезов, Ковальчук) були компенсовані російською державою. Ба навіть більше, вони наростили статки та зміцнили свої економічні позиції за рахунок надання їм додаткових можливостей у внутрішньому просторі РФ. За авторами доповіді московського Карнегі Центру у наслідку санкцій у 2018 році спостерігається значне зміцнення позицій російського олігархату: «Якщо раніше мова йшла лише про окремі контракти, то тепер їхні амбіції через механізми приватно-державного партнерства поширюються на цілі галузі». Таким чином верхівка путінського режиму переклала витрати на заповнення прогалин у державних фондах та кишенях олігархічних та чиновницьких клептократів на простих російських громадян. Однак, турбуючись про задовлення інтересів вузького кола пов'язаних із владою осіб, більшість представників державного апарату спромоглися відреагувати на побічні негативні результати вже постфактум.

Зростання витрат на виробництво через збільшення податків та формування штучних монополій в окремих галузях призвели до зростання цін. Вже з листопада лихоманить російський ринок палива, також російські оператори мобільного зв'язку "Вимпел-ком", "Мегафон" та "Теле-2" станом на 24 грудня попередили своїх абонентів про підвищення цін на послуги зв'язку. За дослідженням російського агентства "Контент-рев'ю", цілком можливе стрімке подорожчання мобільного інтернету. Разом з цим очікується подорожчання товарів споживання на 5-10%, а в певних регіонах навіть більше (як приклад підвищення цін на цукор на 50% у Південному федеральному округу). Та ще й в додаток експертна рада при уряді Російської Федерації запропонувала ввести акциз на продукти переробки червоного м'яса, в тому числі, на ковбаси, сосиски та бекон, що підвищить ціни на дані товари щонайменше на 30%. Всі це неминуче призведе до збільшення рублів в обігу та початку неконтрольованих спалахів інфляції. З цього приводу ще 15 листопада висловився директор департаменту грошової та кредитної політики ЦБ РФ Олексій Заботкін: «Зріст ПДВ з 18 до 20% призведе до фронтального підвищення цін на товари та послуги по всій країні. Яка ж частка підвищення ПДВ буде відображена у цінах вже до Нового року, а яка відбудеться після, Центробанк не знає». Вже 28 грудня Центральний банк РФ офіційно зафіксував, що «інфляція виросте на початку 2019 року насамперед під впливом підвищення ПДВ - на початку року вона може досягти 5,5%». Водночас представники ЦБ були здивовані інфляційними очікуваннями населення. Так у грудні 2018 року 29% опитуваних заявили про побоювання щодо сильного зростання цін у наступному місяці, що вперше перевищило показник грудня 2016 року.

Попередні негативні тенденції в економіці досі не призводили до масштабного антивладного руху в середині російського суспільства. Однак, політична апатія російських громадян, що вкоренилася за 18 років правління Путіна, поступово спадає, а протестна активність підвищується. Так за даними Центру економічних та політичних реформ в 2018 році пройшло 2526 акцій, що в 2,8 рази більше, ніж за аналогічний період 2017 року. Найбільш же протестним містом за результатом дослідження названий Санкт-Петербург. На разі опозиційна активність розпорошена за різним регіонами та соціальними групами: протестні акції проти переобрання Путіна у травні, проти пенсійної реформи у вересні, проти зміни кордонів Республіки Інгушетія у вересні-жовтні, проти побудови сміттєвих полігонів (селище Димитрівка Тамбовської області 24 грудня), вахтерів підприємств Півночі Росії проти невиплати їм заробітної плати (протест працівників СК «Сєвєр» на Уренгойському родовищі 22 листопада). Оскільки рівень неефективності та неадекватності рішень політичної системи РФ все більше викликає відразу у російських громадян, логічно очікувати, що й рівень підтримки населенням та його участі у формуванні рішень через легальні шляхи на вході політичної системи буде все більше падати. Тобто у 2019 році зростатиме тенденція до нелегальних, позасистемних шляхів опору. У наслідку за словами дослідників російського центру «Minchenko-consulting»: «кожен новий великий протест, який потрапляє у федеральну повістку, емоційно підживлює інші групи та морально зміцнює їх. Ця активність буде тільки наростати, а протестів побільшає. При існуючих системах комунікації, створення єдиної ідеологічної платформи та координації між різними осередками не є проблемою. В кінцевому рахунку, обсяг накопиченого протестними спільнотами спротиву, може стати ресурсом для великого антисистемного проекту».

Отже, 2019 рік не несе для Російської Федерації жодних позитивних перспектив суспільного розвитку. Міжнародна арена в 2019 році зустріла Росію новими економічними санкціями США, падінням цін на нафту та ще більшою ізоляцією РФ у світових відносинах. Реакція керівництва путінського режиму, як то заповнення нестач у державних фондах та скарбничках споріднених чиновників та олігархів, призвели до ще тяжчих для росіян наслідків. На країну насувається хвиля інфляції, паралельно з цим суттєво зростає податкове навантаження, а соціальні видатки не зростатимуть (не рахуючи планової індексації в лютні 2019, щоправда таке "підвищення" навіть не компенсує інфляційних втрат де-факто), більш того може продовжитися урізання, згадаємо долю страхового пенсійного фонду. Наближені до російської верхівки олігархи компенсують втрати від санкцій монополією на внутрішніх галузях російської економіки, добиваючи незалежного приватного виробника та остаточно знищуючи конкуренцію та можливості для економічного розвитку. Путінський режим продовжує стрімко олігархізуватися. Перспективи для отримання влади та впливу тепер отримують лише недалекі та некомпетентні номенклатурники на кшталт Віктора Золотова. На цьому ґрунті в комплексі з соціально-економічним занепадом та правовим свавіллям, окремі вогники спротиву можуть об'єднатися в єдине полум'я антисистемної боротьби. Полум'я, що підриватиме Російського імперського колоса з середини.

Натомість наше завдання таке ж як і 2014 року – повернути наші території, добити ворога ззовні та не дати левіафану російського імперіалізму відродитися знову.
Олексій Ткаченко
5/01/2019
~
Поділитись