Насущне

Від влади до крадіїв з вокзалу

Політика
Уявіть собі маєток, у якому жив господар і слуга. Кожного дня слуга віддавав честь в коридорі, ловив приниження, виконував чорну роботу. В один день господар зник, а слуга все ще рефлекторно сервірував стіл і прибирав будинок. Через якийсь час до нього дійшло, що господаря більше ніколи не буде і весь маєток тепер його. Що він вчинив? Скоріше за все, перестав підтримувати чистоту, здав фамільне срібло в ломбард, занедбав маєток. Жив у своє задоволення, передчуваючи можливе повернення господаря. Випив усі колекційні вина з підвалу, меблі порубав на дрова. Але ніколи не жив у маєтку як господар, бо ним ніколи власне так і не став. Лишався "великою дитиною" залишеною на господарстві.

Це повністю історія про наші українські еліти. І на жаль, вони живуть життям слуги у маєтку, побоюючись весь час, що господар повернеться і відірве їх від колекційного вина. Тому живуть вони одним днем і ніколи насправді не відчували в повній мірі маєток своєю власністю. Це біда народу який увесь час сидів на задніх лавах, мріяв вислужитися в сержанти, і не більше. Біда людей, які ніколи не знали відповідальності і живуть правилами виживання, бо завтра може повернутися господар і все відібрати.

Зверніть увагу на деякі перипетії нашої політики. Люди голосують лише за політиків, яким тиснуть руки лідери інших країн - власної легітимності і самоствердження очевидно не вистачає.

Майже кожних кілька років з'являється черговий скандал, і ми розуміємо, що влада досі поводить себе як слуги - втративши власного господаря шукають їх зовні.

Історія з американськими демократами і республіканцями в українській політиці - повчання ідіотам, які один раз втратили гідність і тепер будуть до кінця життя втягувати країну в скандали. На днях адвокат Трампа Рудольф Джуліані заявив про розкрадання в Україні коштів, виділених на боротьбу з ВІЛ/СНІД руками улюбленців посольства США в Києві Шерембея і Шабуніна. Ще одна нехороша історія з недобрим слугою, який дістався до колекційних вин.

І це лише частина великої історії, у якій спершу люди наближені до демократів в Україні легітимізували компромат на Трампа через державні органи в 2016 році, створили "бойове громадянське суспільство" яке захищало що завгодно, що казали з посольства. І врешті потрапили на гачок оточення Трампа, яке зацікавилося історією з діяльністю Байдена в Україні і почало шукати вже тих, хто би в Україні створив під них потрібний компромат вже на демократів під вибори 2020. На жаль, це все триватиме доти, доки хтось перший з української політики не почне мислити як господар, а не прислуга.

Кожен з наших великих політиків з задоволенням обирає собі патрона у великих державах, аби підсидіти своїх конкурентів з нашої країни. Що буде далі, сказати важко. Але правда у тому, що люди з такими повадками навіть отримуючи у користування маєток з ядерною зброєю і великими промисловими гігантами в результаті ведуть себе як крадії з вокзалу.

А все закінчується дійсно тим, що у своєму статусі вони наблизяться до крадіїв з вокзалу. Марно закликати до гідності, але десь має бути інстинкт самозбереження.