Насущне

Угорщина та Україна: точка дотику

Політика
Мабуть, багато хто помічав, що зазвичай антиугорські настрої на Закарпатті роздмухуються саме перед виборами, щоб мобілізувати проукраїнський патріотичний електорат. Тож не дивно, що "проукраїнські" сили будуть розводити зраду про здачу національних інтересів.

Очевидно, що великої загрози укрупнення Берегівського району не несе, але партійним діячам треба ж якось грати на емоціях недалекого патріотичного виборця, щоб він поставив галочку під потрібним номером на бюлетні.

Те, що до Берегівського району додасться Виноградівський, де є трохи мадярських сіл, навпаки збільшує відсоткове співвідношення українців порівняно з угорцями в районі. Навіть якби вони становили абсолютну більшість в районі, це все одно не мало б серйозної небезпеки. Середньостатистичний закарпатський мадяр - це не сепаратист, а звичайна людина, яка бере другий паспорт, щоб спокійно працювати в Євросоюзі. А тому політика Угорщини по "мадяризації" краю навпаки сприяє збільшенню українського населення за рахунок еміграції угорського.

Насправді проблему потрібно шукати в першу чергу не в Будапешті, а в Києві. Поки Угорщина допомагає не тільки своїй меншині на Закарпатті, а й українцям: фінансує освітні програми, ремонти в школах, комп'ютерні класи та медицину, наша влада ніяк не допомагає ні українцям, ні угорцям - громадянам України. І це я навіть не згадую нашу діаспору в Угорщині, на яку взагалі забули (забили) і ніякої комунікації з ними не ведеться.

Безперечно, що з сепаратизмом потрібно боротися, і це задача нашої Служби безпеки. Проте спроба ігнорувати інтереси громадян угорського походження, а тим більше намагання їх асимілювати, піде на шкоду не лише міждержавним стосункам України та Угорщини, а й посилить реакційні та створить вже не міфічні, а справжні сепаратистські тенденції серед угорської меншини.