Насущне

Криза із вірусом породила питання національної стійкості

Економіка
Японія виділяє еквівалент 2,2 мільярдів доларів для тих японських компаній, які захочуть перенести виробництво з Китаю в іншу країну. Це дуже важлива новина - схоже, японський уряд зрозумів, що модель покладання лише на Китай для виробництва - вкрай нестійка. Непередбачуваний провал постачання деталей та матеріалів від яких залежали японські виробники призвів до значних збитків. І японці вирішили почати диверсифікувати. Звісно, вони скористаються цим для того, щоб повернути максимальну кількість виробництв додому.

Сподіваюсь, що інші країни візьмуться за подібну політику - не заради всього хорошого, а заради диверсифікації власних ризиків. Покладатись на країну, яка заперечувала масштаби епідемії і продовжує їх приховувати - дуже ризиково. Взагалі, всі моделі взаємодії, де є single point of failure (таким виявилась в цю кризу комуністична країна-фабрика Китай) є вкрай крихкими. Стійкість вимагає наявності багатьох альтернативних варіантів виробництва.

Звісно, більш стійке виробництво, що покладається на більш варіативні мережі постачання буде дорожчим. Але воно варте того - адже ймовірність його зупинки буде суттєво меншою. За надійність треба платити.

До речі, сама криза із вірусом породила питання національної стійкості - national resilience. Це питання стосовно того, скільки може функціонувати країна, якщо через якісь причини чи катаклізми, міжнародна торгівля різко скорочується.