Насущне

Високі податки – шлях в нікуди

Економіка
Як показує історія, жорстка фіскальна політика майже завжди веде до краху економіки. Зокрема, приклади Єгипту, Риму та Греції чітко демонстрували, що через неадекватні бюджетні трати політики підвищували податки. В результаті ці дії вели не до збільшення надходжень, а до створення офшорів, ще задовго до того, як це слово стало мейнстрімом. Як наслідок, падіння податкової бази та депресія в економіці.

Сьогодні ж держави роблять наступне:

1. Передвиборчі обіцянки збільшують дефіцит бюджету. Цей факт посилює тиск на бізнес та підіймає податки.

2. Величезні бюджетні трати призводять до того, що гроші використовуються неефективно. І ця ситуація не тільки пандемія України, а й усіх країн «золотого мільярду», де на державних закупівлях «зникає» інколи в декілька разів більше коштів, ніж собівартість товарів/послуг.

3. Коли держава не може впоратись з витратами, вона просто починає друкувати гроші. НБУ систематично проводить емісію гривні, а якщо це не допомагає, то курс відпускають у «вільне плавання». Коштом людей чиновники забезпечують собі місце у владі, а потім все списується на «кризу» та «економічні обставини».

Під час існування золотого стандарту такі маніпуляції держави одразу помічалися народом, бо вагу монети та вміст цінного металу можна було одразу перевірити.

Держава завжди маніпулювала грошима, однак, це не заклик до ліквідації держави, це заклик до повернення її в рамки своїх природних функцій.

Всі прихильники збільшення податків, і як результат — збільшення грошей в руках чиновників, можуть одразу переїхати в КНДР і насолоджуватись владою чиновників там.

Так, є галузі, де державного контролю не уникнути, проте в абсолютній більшості випадків всю сутність «держ. Господарювання» можна показати одним словом – чиновники гроші не інвестують, вони гроші освоюють.

Приклади ЄС та США, які наводять соціалісти, просто смішні.

По-перше, держави стали соціалістичними, з шаленими неефективними витратами та хронічним дефіцитом бюджету, вже після століть розвитку на істинній ринковій економіці. По-друге, США та ЄС експортують свою валюту.

Тобто, ЄС та США друкують трильйони паперу не тому, що економічні закони працюють, а тому, що навколо 6 млрд дешевої робочої сили, яка обмінює свою працю на їх папір. Фактично – це експорт своєї інфляції.

Ми, на жаль, свою інфляцію не експортуємо, тому єдиний шлях для України – створити комфортні умови для бізнесу, а не душити свою державність високими податками.